За ініціатив профбюро та підтримки деканату філософського факультету 12 листопада студенти філософського факультету мали змогу відвідати визначну пам’ятку доби Козаччини – палац Кирила Розумовського у Батурині, а також Батуринську фортецю та дім генерального судді Кочубея.
Палац останнього гетьмана України, що бачив безліч подій та зустрічав перших осіб тогочасної України, був зовсім нещодавно руїною, але в останні роки, завдяки реставрації набув майже первозданного вигляду. Саме відновленим ми і побачили його. Будівля вражає як ззовні, так і зсередини. Переживши роки процвітання, а за ними забуття і зруйнування, палац вітає своїх відвідувачів урочистою пишність як і в свої славні часи. Дякуючи компетентному гіду, студенти отримали дуже цікаву та корисну прогулянку анфіладами гетьманського палацу, побачили цінні предмети старовини, відчули шарм Козаччини та перейнялися духом тих часів. Словами й не передати тієї краси, яку майстерно відтворили реставратори за досить короткий час. Кожен повинен там побувати!
Наступною зупинкою нашої екскурсії став дім генерального судді Кочубея, який, можливо,не зрівняється з пишним палацом, але порадує відвідувачів духом романтики. Бо саме в цьому будинку жила Мотря Кочубей – «сердечне кохання» гетьмана Івана Мазепи. Саме в ньому проходили їх романтичні зустрічі, а дупло старого розлогого дуба у садку слугувало схованкою для їхнього листів. Нікого не залишить байдужим трагічна історія їхнього кохання, особливо після прогулянки чудовим садом. Але й інші, менш романтичні події відбувалися у цьому будинку: будучи суддею, Кочубей вирішував справи державного значення, тому у підвалі було відтворено справжню кімнату тортур та ув’язнення. Студентам це звісно також було досить цікаво.
Нарешті, після оглядин цих пам’яток, ми побачили наново відбудовану Батуринську фортецю – ще один доказ славетності та могутності українських козаків. Довгу історію мав цей підступно знищений форт - пост Козаччини. Мури фортеці вражають своєю величчю, все нагадує про те, що це була гетьманська резиденція. Але не судилося їй зберегтись до наших днів: у листопаді 1708 московське військо на чолі з О. Меншиковим знищило до тла все місто та його жителів за наказом Петра за «зраду» Мазепи у Північній війні. В історію ця сумна подія ввійшла під назвою Батуринська трагедія. 14 листопада 2008 в Батурині відбулися заходи з перепоховання жертв Батуринської трагедії. Останки були перепоховані у знову побудованої Замкової церкви Воскресіння Господнього, яку за наказом Меншикова спалили російські війська після взяття міста. Новий храм відновлений за зразком православних українських церков кінця XVII століття майстрами з Львівської області.
Несподіваним завершенням подорожі стало відвідування Меморіалу пам’яті героїв Крут. Ще одна трагічна подія з історії України, символ прагнення до свободи та процвітання Батьківщини. Нас гостинно зустріли та провели цікаву екскурсію, а ми, в свою чергу, гідно вшанували героїв хвилиною мовчання біля монументу.
Загалом, подорож залишила лише приємні враження. Що ще можна додати? Побільше б таких мандрівок!
Мартіна Карпій
